КАРОЛЬ СМОЛЬКА (1809 - 1853) – Ц. К. ПІДЖУПНИК ДРОГОБИЦЬКОЇ ​​СОЛЕВАРНІ, «ВИШУКАНИЙ САМОГУБЕЦЬ» ТА БРАТ «НАЙСКАНДАЛЬНІШОГО СКАНДАЛІСТА ЛЬВОВА» / Некрополь на в. Трускавецький у Дрогобичі

3 поле (ліворуч від каплиці Нагліків), середина 2 ряду

Серед надгробків з чавунними хрестами на цьому цвинтарі виділяється своєю красою пам'ятник К. Смольці. Саме він став для мене поштовхом для пошуків фактів до біографії чоловіка, який тут похований [7]. Спершу я почала виясняти, що про нього вже написано. Однак у книзі Р. Пастуха «Дрогобицький некрополь» (2008) він не був згаданий жодним словом (навіть у переліку надгробків)! Нічого не знайшла також і в монографії «Дрогобицька солеварня: нарис історії від найдавніших часів до початку ХХІ ст.» (2022). На сайті «сеmety.com.ua» надгробок лише позначений на мапі цвинтаря з таким текстом: «Karol Smolka (Podzupek) 11.02.1809 - 18.05.1863» і одним фото. Загалом  інформація наближена до нуля.  Тому цим дослідженням хочу повернути до історії сільзаводу Дрогобича цю неординарну постать.

 Надгробок Кароля Смольки

Пам'ятник стоїть у центральній частині цвинтаря на в. Трускавецький. Верхня його частина вилита з чавуну, який почав використовуватися в надгробках прибл. з 20-30 рр. ХІХ ст., але особливої ​​популярності набув у 2 пол. ХІХ – на початку ХХ ст. Вона стоїть на багатоточастинному цоколі зі сірого пісковику, який мав захистити чавун від вологої землі. Чавунна частина надгробка складається з п’єдесталу, внизу якого є присвята від сина, який поставив пам’ятник, а вище – інскрипція з інформацією про похованого, та Розп’яття.

 Фрагмент надгробка Кароля Смольки. Фото Н. Петрушак 20.06.25

П’єдестал з головного фасаду майже повністю заповнений великим пишним круглим рельєфним вінком, всередині якого розміщена інскрипція. Вінок складається з двох половинок. Зліва – дубове листя як символ безсмертя, незламності, стійкості, чоловічої сили, мужності, влади. Вінок з дубового листя став відзнакою римських імператорів. 

Справа – лаврове листя з маленькими кульками-плодами, яке утворювало раніше т. зв. «тріумфальний вінок» (corona triumphalis, corona laurea). Це символ слави, перемоги, миру і вічного життя. Ним увінчували у Давній Греції переможців спортивних змагань і поетів, а в Давньому Римі імператорів-переможців, що отримали право на тріумф. Згодом подібними вінками увінчували видатних людей, не обов’язково полководців. Оскільки лавр є вічнозеленим деревом, то він став також символом безсмертя.  Внизу ці дві символічні гілки вінка скріплені двома звивистими стрічками, витягнутими в горизонтальну лінію:

 Фрагмент надгробка Кароля Смольки з інскрипцією у вінку з дубового і лаврового листя. Фото Н. Петрушак 02.11.2015

На жаль, чавунний пам’ятник під атмосферним впливом почав іржавіти, нищитися і сипатися. Він не був професійно відреставрований, а помальований у наш час чорною фарбою, яка не дуже допомагає його збереженню. а літери і цифри інскрипції були підведені «золотистою» фарбою з помилками:

«KAROL

SMOLKA

c. k. Podzupek Drohobycki.

urod. 11 Lut. 1800 r.

zmarł 18 Maja 1863 r.»

 У слові «Podżupek» не наведена крапка над літерою «z», а дати життя Кароля, як побачимо далі, були не 1800, а 1809, і не 1863, а 1853. Мабуть, цифри вже погано прочитувалися, тому виникли такі помилки під час поновлення. Показую фото, яке я зробила нещодавно, на якому видно, порівняно з попереднім фото з 2015 р., як руйнується надгробок корозією:

Фрагмент інскрипції на надгробку Кароля Смольки з підведеним у наш час надписом без показаної крапочки над літерою «z» у слові «Podżupek» і з помилково наведеними датами «1800» і «1863» (мають бути «1809» і «1853»). Фото Н. Петрушак 20.06.25

Пам’ятник встановив син померлого, що засвідчує надпис під інскрипцією (про цього сина напишу наприкінці біографії Кароля Смольки):

«Najukochańszemu Ojcu wdzięzny syn».

Зверніть увагу, що має бути «wdzięczny», тобто в слові пропущена літера «с». Можливо, той, хто виливав літери, не знав добре польської мови (німець?). Тобто і той, хто виливав текст на  надгробку, і той, хто поновлював його в наш час, виконали це не бездоганно...

Пам’ятник увінчує розкішне латинське Розп’яття, подібного якому у Дрогобичі не бачила. Це вражаюча домінанта всієї композиції надгробка. Рамена хреста мають «розграфлення» у вигляді довгих паралельних ліній. На них «накладене» величезне красиве листя з вигадливими контурами. Листочки частково виходять за контури хреста, збагачуючи його лінійне «звучання». Одинарні листочки чергуються з подвійними. На думку Анатолія Рубаника, таке розташування листя характерне для трав’янистих рослин, наприклад з родини геранієвих або парасолькових, але точно визначити, яке це листя, важко, тобто це така собі фантазія на рослинну тему. Щодо символіки рослин, то у багатьох народів світу вони є символом життєдайних сил, які несуть воскресіння. На жаль, верхня частина лівої руки Спасителя не збереглася, і під нею видно листя. Це означає, що хрест і фігура Христа виливался окремо, а потім об’єднувалися:

Розп’яття на надгробку Кароля Смольки. Фото Н. Петрушак 02.11.2015

На кінцях рамена хреста мають подвійні прямокутні «дощечки», які надають чіткості загальним контурам Розп’яття: 

Фрагмент Розп’яття на надгробку Кароля Смольки. Фото Н. Петрушак 20.06.2025

У Розп’ятті дещо незвичним для католицької традиції є те, що ноги Христа не набиті на один цвях. Але інколи така іконографія зустрічається, і саме таке розміщення ніг бачимо на багатьох чавунних Розп’яттях того часу. Можливо, так було зручніше виливати з металу.

Надгробок Кароля Смольки тепер у дуже поганому стані, оскільки його  металеву частину роз’їдає іржа. Не в кращому стані пісковиковий цоколь, який ще трохи – і розсипеться на шматки: 

                   

Тильний бік пісковикового постаменту і  металевої частини надгробка. Фото Н. Петрушак 20.06.2025

 Хочу наголосити, що пам’ятник потребує нагальної і ПРОФЕСІЙНОЇ реставрації, а також виправлення дат на надгробку.

Штрихи до біографії Кароля Смольки

Коли я почала шукати інформацію про цього піджупника, то не сподівалася, що «накопаю» стільки цікавого. Відновити «канву» його біографії мені дуже допомогло те, що він був старшим братом відомого львівського політика Францішка Смольки (1810-1899). Про цього власника легендарних величезних вусів, якого іноді називали «найскандальнішим скандалістом Львова», написано немало [2; 8; 9; 13; 15; 18; 19]. Львів’янам він запам’ятався як ініціатор зведення т.зв. «копця Люблінської унії» у Львові, найвищої точки Львова, до встановлення якого він приклався і власною працею [3].

У написаному про Ф. Смольку для реконструкції біографії піджупника найцікавішими для мене стали дві книги, надруковані в 1913 р. Першу видав у Варшаві наймолодший син Францішка, відомий історик Станіслав Смолька (1854-1934) [10]. У ній були надруковані листи його батька до своєї дружини (і матері Станіслава), які він їй писав у 1848-49 рр. У ці роки Францішек очолював Австрійський парламент, який через революційні події «весни народів» засідав не у Відні, а у чеському м. Кромержижу. У цій же книжці Станіслав опублікував записи з щоденника першого сина Францішка Владислава (1841-1888), і в них теж можна дещо прочитати про Кароля і його стосунки з братом. Книга має назву «Dziennik Franciszka Smolki 1848-1849 w listach do żony. Opracowanie Przypisy.». Покажу тут титульний аркуш цієї книги та портрет Ф. Смольки на фронтисписі [38]:

Щоденник Францішка Смольки 1848-1849 рр. в листах до жінки, який видав у Варшаві його син Станіслав в 1913 р.

У тому ж 1913 р. у Львові була випущена цікава книжечка Юзефа Холодецького «Franciszek Smolka», написана до встановлення пам’ятника Смольці у Львові на площі його імені. У ній я побачила трохи і про Кароля [13].

Дуже важливим джерелом інформації стали також шематизми, з яких я дізналася, на яких солеварнях, коли і на яких посадах працював Кароль. А ще дуже цікавим, навіть сенсаційним, джерелом стала інформація про незвичне завершення його життя, яку я прочитала у невеликій замітці Єжи Пілецького «Wyrafinowane samobójstwo w Stebniku» [16]. В ній він переказує епізод із книги Ришарда Садая «Kto był kim w Galicji i Lodomerii czyli Najkrótsza historia tej krainy» (1993) [17]. Оскільки книга Садая поки що мені не доступна, то буду її цитувати словами Пілецького. Так із кількох джерел поступово вирисувалися контури біографії одного із очільників дрогобицької солеварні.     

Розповідь про братів розпочинається зі згадки про їхніх батьків: Вінцентій Смолька (Шмольке) (1775-1823) був німцем (інша версія – германізованим чехом), мати Анна де Немет – угоркою. Батько служив уланом, але після нещасливого падіння з коня він осів у Східній Галичині спершу як «магазинір» (комірник) у саліні Стебника, потім як салінарний урядник у м. Калуші (тепер Івано-Франківщина). Про його дуже цікаве життя напишу окремо, оскільки на цвинтарі недалеко від надгробка Кароля я виявила надгробок, під яким, можливо, похований Вінцентій! На жаль, на інскрипції чітко збереглося лише прізвище «SMOLKА», тому не виключено також, що там похований хтось з родини.     

 Вінцентій мав трьох дітей: доньку Матильду (1805-1880), і двох синів. Кароль, друга дитина Вінцентія, народився у Калуші в 1809 році. Батько назвав його на честь архікнязя Кароля (нім. Карл), ім’я якого носив 3-й полк уланів, де він служив. А Францішка, який народився роком пізніше, батько назвав на честь пануючого монарха Франца Йосифа І.

 Спершу брати навчалися вдома у Калуші, лише здавали екзамени у Дрогобичі (тоді Каролю було 8 і 9 років, тобто у 1817 і 1818 рр.) [13, ХІІ] та Самборі, а восени 1820 р. обидва були записані до другого класу Домініканської гімназії у Львові [13, 5-6]. Після завершення гімназії їхні шляхи розійшлися. Францішек здобув освіту правника у львівському університеті і в 1831 р. і оселився у Львові. А Кароль вирішив стати солеваром, як батько. У 1828, тобто коли йому було 19 рр., він починає навчатися в Гірничій академії у Банській Штявниці (Schemnitz, тоді Угорщина в австрійській монархії, тепер Словаччина) [1].

Це була вища технічна школа, яка належала до найкращих в Європі. Тут викладали найавторитетніші вчені, запрошені урядом Австро-Угорщини з різних країн Європи, а місто належало до найрозвиненіших гірничих центрів Європи. Академію Смолька завершує в 1831 р. (тобто у тому ж році, коли його брат став правником), як «Mistrz salinarnyhutniczy І класу». Цікаво, що там він вивчав також філософію, а також три іноземні мови: польську, німецьку та французьку [39]. Тобто освіту Смолька отримав блискучу (жоден інший сталий працівник дрогобицької саліни, здається, не мав такої освіти). Чому було обрано саме Банську Штявницю? Можливо, мали вплив якісь особисті зв’язки його матері. У той час місто належало до Угорщини, а його мама була за походженням була угоркою.

«Мандри» Кароля Смольки солеварнями  

 Що він робив у 1831-33 рр. після завершення навчання в травні 1831 р. у цій академії – мені не вдалося вияснити. Можливо, він ще десь навчався, оскільки його прізвища у шематизмах цих років немає. Вперше ім’я «Karl Smolka» я «виловила» у шематизмах 1834 і 1835 рр. [20; 21] Він там згадується у розділі «Kaiserl. königl. vereinte Kameralgefällen Verwaltung» («Імператорсько-королівське об'єднане управління камеральних зборів») за адресою  «In der Liczakower Vorstadtgasse Nro. 97 und 90.» (на вулиці Личаковій (сучасна Личаківська) у Львові, будинки № 97 та 90).

Там він був записаний у розділі «Konzeptspraktikanten» так:

«Karl Smolka, Bergwerks-Praktikant.» – «Карл Смолька, гірничий практикант», але конкретного місця практики не вказано [20]:

Перший запис про К. Смольку – «гірничого практиканта» у шематизмі 1834 р.

 Наступного року Смолька був виділений чомусь окремо від цього списку [21]:

            

Запис про К. Смольку – «гірничого практиканта» у шематизмі 1835 р.

А в 1836 р. у віці 27 років він нарешті отримує першу посаду «Gegenhändler» у солеварні ІІ класу в м. Косові на Івано-Франківщині. Не забуваймо, що народився він теж на Івано-Франківщині в Калуші! Бачимо, що його посада за важливістю іде другою на цій солеварні [22]:

Запис у шематизмі 1836 р. про посаду контролера («ґеґенгендлера») Карла Смольки на солеварні Косова

Слово «Gegehändler» перекладається з німецької як «контрдилер» («Gegen»-проти, «händler»-дилер) [14]. Польською цю посаду називали «контролером».

 У Косові Смолька працював також і в 1837 р. [23], а в 1838 він вже «Gegenhändler» в солеварні І класу містечка Стара Сіль (тепер селище Самбірського району Львівської області) [24]:

Запис про Смольку-конторолера у солеварні с. Стара Сіль на Самбірщині у шематизмі 1838 р.

Щодо солеварні у Старій Солі, то назва селища вже сама по собі говорить про те, що там здавна добували сіль, як пишуть, ще з неоліту, але в наш час вона вже вичерпала свої запаси [5]. «У XIX столітті Стара Сіль вважалося торговим містечком (Marktgemeinde) Старосамбірського (Староміського) повіту Королівства Галичини та Володимирії. До середини XIX ст. — один з найважливіших у Галичині центрів солеваріння. За обсягом продукції село займало третє місце в Галичині після Дрогобича та Калуша. Вичерпання запасів солі привело до припинення у 1853 році солеваріння і до остаточного занепаду міста» [11]. 

 У 1839 він знову в Косові на цій же посаді «Gegenhändler» [25]. У  1840-1843 рр. знову у Старій Солі [26-28] (шематизму за 1842 немає в Інтернеті). Ці «хитання» між Косовом і Старою Сіллю завершилися в 1844 р., коли Кароль був переведений у солеварню ІІ класу в Сільці.

Солець – це село під Стебником, яке тепер вже є частиною (мікрорайоном) цього міста. На цій жупі він сперше стає гуттенмайстром (піджупником). Цю посаду на Дрогобиччині, яка записується першою у списку працівників жупи, Смолька буде зберігати до кінця свого життя, лише згодом змінить жупу на дрогобицьку [29]:

Запис про Смольку-піджупника  у солеварні с.Солець під Дрогобичем у шематизмі 1844 р.

У Сільці  Смолька зупинився вже на п’ять років з 1844 по 1848 р. [29-33]. Щодо посади піджупника, то якщо жупник очолював солеварню адміністративно і судово, наглядав за перебігом виробництва, керував фінансами і продажем солі, міг бути також орендарем солеварні, то піджупник керував безпосереднім видобутком солі і здійснював прямий нагляд над жупою [40].

Тобто піджупник – це не просто заступник керівника жупи, а, власне, справжній керівник виробничого процесу на солеварні. Тому дивує, що один із випусників істфаку нашого університету в своєму путівнику Дрогобичем написав: «На жупі працювали – жупники (солевари, зваричі, водивари)» [12]. Адже жупник був лише один на солеварні, як і піджупник, і не було «жупників» у множині!

Останнім і найвищим пунктом професійної діяльності Смольки стала солеварня І класу в Дрогобичі, одна з найбільших на Прикарпатті. З 1849 до 1852 він згаданий у шематизмах як «гуттенмайстер» (піджупник) цієї солеварні [34-37]. Покажу перший запис 1849 року про К. Смольку в цій саліні [34]:

Перший запис про Карла Смольку – гуттенмайстра (піджупника) дрогобицької солеварні у шематизм 1849 р.  

Востаннє як «гуттенмайстер» дрогобицької солеварні Карл Смолька з’являється у шематизмі за рік до самогубства, тобто в 1852 р. У 1853 р., тобто в рік смерті, його прізвище вже зникає з шематизмів, оскільки він помер 18 березня цього року у віці 44 років.

Цікаво, чи послідовність в кар’єрі солеварів була викликана правилами, подібними до тих, за якими працювали на парафіях священники того часу, про що я писала в статті про дрогобицького ксьондза Мацькевича [6]? Там вікарій спершу працював 2 роки в одному костелі, потім 5 у наступному костелі, і ще п’ять у третьому, після чого він ставав священником. Відповіді на запитання про терміни служби на солеварнях та просування по кар’єних щаблях я не бачила у доступній мені літературі, але сподіваюся згодом це вияснити.

Стосунки між Каролем і Францішком Смольками

Син Францішка Станіслав написав у вступі до опублікованої ним книги з листами батька, що між братами були дуже теплі стосунки. При цьому він зазначає, що через отриману закордонну освіту, у Кароля не проявилося сильно таке національне самоусвідомлення, яке було у його брата-політика (дивне зауваження, зважаючи на національність батьків Кароля!) [18, ХІІІ]:

«з трьох дітей Смольки може також і з дому найбільше польськості виніс мій батько, наймолодший. Стрийко, Кароль, [...] мав живу симпатію до польської справи, що джерелом була, можливо, сердечна любов між братами; отримав освіту на чужині в шемницькій гірничій школі і тому, ймовірно, не проявилося у нього сильніше національна свідомість; молодим врешті завершив життя»: 

Фрагмент книги листів Францішека Смольки із записом його сина Станіслава про стосунки між Каролем Смолькою і його братом

Попри деякі розбіжності у поглядах, брати підтримували тісні особисті і навіть ділові стосунки. Відомо із записів першого сина політика Владислава Смольки, племінника Кароля, що в 1843-47 рр. він з мамою і родичкою приїзджали туди, де працював Кароль на декілька місяців на відпочинок.

 Так, вперше про приїзд до «стрика» Кароля, контролера жупи в Старій Солі, читаємо у записі Вл. Смольки 28 червня 1843 р. Син згадує маму і тітку Фрицю (сестра його мами?). Повернулися вони до Львова аж 3 вересня, тобто провели там весь липень і серпень. Батько Францішек був тоді ув’язнений за свою політичну діяльність у Львові, про що можна почитати на цій же сторінці [18, 257]:  

Записи Владислава Смольки про відвідини влітку 1843 р. стрия Кароля, який тоді був контролером жупи в Старій Солі, з матір’ю  та тіткою Фрицьою

Про відвідини Кароля наступного 1844 року вже в Сільці, де він почав працювати піджупником, читаємо у  другому записі Владислава Смольки 3 серпня 1844 р.:

«3 серпня. Субота. Поїхав з мамою і тіткою Фрицею до Сільця, до стрия Кароля, який тоді був солецьким піджупником» (Францішек далі був ув’язнений») [18, 258]:

Запис 1844 р. Владислава Смольки про відвідини стрия Кароля, який тоді був піджупником в Сільці, з матір’ю  та тіткою Фрицьою 

Про відвідини Кароля вже сім’єю з Францішком, якого випустили з тюрми, читаємо у наступних записах Владислава Смольки за 1845 р., які засвідчують, що Францішек зі сім’єю прожив у Кароля в Сільці вже зимовий місяць. Пояснення того, чому сім’я поїхала на відпочинок взимку знаходимо в біографії політика: кількома днями раніше, а саме 21січня, Францішек, який сидів у тюрмі від 1841 р., почув, що він покараний разом із 12 товаришами смертю через повішання, але після цього зразу була прочитана монарша амністія. Він був звільнений з в’язниці з позбавленням права займатися адвокатством, тому був вимушений працювати в канцеляріях інших адвокатів. Тобто він поїхав разом із сім’єю до брата на місяць в Солець, щоб відійти від пережитого в тюрмі:

«26 січня. Поїхав з батьком, мамою і тіткою до стрия Кароля в Солець.

27 лютого. Четвер. Повернулися з Сільця до Львова» [18, 259]:

Записи 1845 р. Владислава Смольки про відвідини стрия Кароля, який тоді був піджупником в Сільці, з батьком, матір’ю  та тіткою Фрицьою.  

Цікаво, що на наступній сторінці Владислав записав, що в Сільці, куди він приїхав знову з мамою і цьоцьою Фрицьою і жив там у липні та серпні 1845 р., він бавився з сином стрия Кароля, якого він називав «Люньо» (пестливе від «Каролюньо») [18, 260]:

    Запис 1845 р. Владислава Смольки про відвідини стрия Кароля і його сина Люня (Кароля)

У 1847 р. у Сільці з Владиславом, його мамою і тіткою Фрицьою вже відпочивала його молодша сестричка Ядвіга, яка народилася в 1845 році. До них приїзджав Францішек, щоб попрощатися перед від’їздом за кордон на лікування астми, причому він зупинився у Сільці на три дні [18, 261]:

Записи Владислава Смольки про відвідини у червні 1847 р. стрия Кароля, який тоді був піджупником у Сільці, з матір’ю  та тіткою Фрицьою та відвідини Сільця Францішком.  

 Щодо згадок у листах Францішка, то я побачила лише один фрагмент, присвячений Каролю, у листі дружині з Кромержижа 16 січня 1849 р. У ньому він пише дружині:

«Поцілуй від мене Кароля. Збираюся написати йому щодо дешевшої солі – хочу в Парламенті у певний час про це говорити, а це має бути ширше і ґрунтовніше, спираючись на номерні і фактичні дати, які мені Кароль має подати. Можеш тим часом йому про це написати, якщо він вже поїхав. Нехай до цього приготується, поставлю йому щодо цього принаймі з 50 питань» [18, 192]:

Лист Францішка Смольки до жінки 16 січня 1849 р. щодо співпраці з Каролем

Покажу як ілюстацію до цього листа не дуже відомий портрет Францішка Смольки з книги Холодецького, який був написаний львівським художником Корнелієм Шлеґелем приблизно в період написання листа. Тут він зображений як керівник Австрійського сейму (парламенту), який засідав в Кромержижу в 1848-1849 рр. Ось так виглядали його знамениті руді вуса, які шокували самого найяснішого цісаря, який навіть заборонив йому їх носити (після відновлення автономії Галичини Смолька знову почав їх носити) [13, 32-33]:

Брат Кароля Смольки Францішек – президент сейму у Відні і Кромерижу в 1848-49рр. на картині Корнелія Шлеґеля

 Самогубства Кароля та Францішка Смольків та «психічні збурення» в цій родині, син Кароля Кароль-молодший 

Про завершення життя Кароля читаємо у Пілецького таке: «Другий син Вінцентія Кароль (1809 Калуш – 1853 Стебник) урядник салін біля Дрогобича, доробившись правдободібно, до маєтку в Стебнику і овдовівши, вбив себе з допомогою спеціально сконструйованого знаряддя. У заповіті повідомив, що відбирає собі життя, щоб не втратити [strwonić – Н.П.] помістя (60 000 зл.) [у Стебнику? – Н.П.] і залишити його сину» [16].

 Дивно, що Пілецький пише про те, що Кароль був урядником салін біля Дрогобича, тоді як згідно зі шематизмами, він працював перед самогубством вже в нашому місті, а не в Сільці. Також не зрозуміло, чому містом, в якому помер Смолька, Пілецький називає Стебник, адже у Стебнику Смолька не працював і не був там похований. Можливо, помістя у Стебнику він отримав від батька, який працював певний час у Стебнику на саліні, або ж Кароль його купив чи збудував, коли працював 5 років на жупі в с. Сільці, яке тепер у межах м. Стебника, і продовжував там жити, коли був переведений в Дрогобич.

Щодо поховання Кароля в Дрогобичі, то можна припустити, що після самогубства його намагалися врятувати і привезли в  дрогобицьку лікарню, яка стоїть близько біля цвинтаря, він там помер, і було вирішено поховати його не в Стебнику, де він мешкав, а в Дрогобичі. Тобто написане Садаєм і повторене Пілецьким викликає сумніви і потребує уточнення. Не зрозуміло, де саме він здійснив самогубство, чи часом не на саліні, де працював? Ще однією причиною поховання в Дрогобичі могло бути те, що він хотів бути похований на тому ж цвинтарі, де був похований його батько (чи родич).

Важко також зрозуміти, чому Смолька придумав такий вигадливий спосіб самогубства, що його сприйняли за природній, і тому він був похований як правдивий християнин, але у своєму заповіті він розкриває цю таємницю. Навіщо він це зробив, адже його рідних і близьких це мало сильно і неприємно вразити, особливо його «вдячного» сина, якого мусіла гнітити несподівано-шокуюча інформація з заповіту! Щодо самого похорону, то, мабуть, Францішек Смолька побував на ньому у Дрогобичі в 1853 р., хоча інформації про цей похорон в біографіях відомого політика я не знайшла.

Пілецький свою замітку про «вишукане самогубство» Кароля завершує такими словами:

«У чотирьох поколіннях Смольків, які були чисельнішими за щойно згаданих, було кілька випадків психічних збурень, часом з трагічним епілогом, які правдоподібно мали генетичну причину, але цей випадок був особливо драстичним» [16].

Доказом «психічних збурень» в родині Смольків є, зокрема, і те, що його знаменитий брат Францішек через 18 років після самогубства Кароля теж здійснив спробу покінчити з життям, пов’язану з невдачами у житті. У 1871 р. він програє вибори мера Львова, і це було для нього особливо неприємним тому, що для перемоги йому бракувало лише кілька голосів. Крім того, в результаті невдалих біржових операцій він зазнав фінансового краху і втратив земельні маєтки. Тому Францішек намагався вчинити самогубство: перерізав собі горло бритвою для гоління. Але його вдалося врятувати. Борги ж Францішек після цієї історії, яка стала відомою, покрив продажем своїх помість, а частину покрив львівський граф меценат Володимир Дідушицький.  

Щодо сина піджупника, який поставив йому надгробок, то його теж звали Каролем, і він жив у Львові. Був спершу офіціалом (службовцем) Галицької ощадної каси у Львові (шематизми 1878-79 рр.), потім секретарем цієї каси (шематизми  1880-84 рр.), і нарешті її директором!

Кароль-молодший мав двох дітей з дружиною Францішкою (з дому Белянських): доньку Софію (вийшла заміж за  Тадеуша Рибицького, апеляційного радника у Львові), і сина доктора Збіґнева Смольку (міністерський секретар у Відні) [13, 73]. Тому можна припустити, що нащадки Кароля Смольки продовжують і в наш час його генетичну лінію…

Про цю родину хочу згодом ще написати. І про надгробок, під яким, ймовірно, похований батько Кароля і Францішка Вінцентій, і про Францішка, адже в Дрогобичі була площа Смольки, теперішня пл. Театральна. Цікаво було би також дізнатися, де і коли була похована жінка Кароля. Їй теж, мабуть, поставили гарний надгробок.

Якщо про Францішка Смольку ще пам'ятають, то про Кароля Смольку забули в Дрогобичі. При тому, що його незвична біографія разом із тим є цікавим прикладом того, як  здобували освіту і рухалися професійними щаблями мабутні дрогобицькі солевари. І лише його надгробок позначає існування цього чоловіка на планеті Земля. Але вигляд у нього тепер дуже печальний, як і у багатьох старих надгробків на цвинтарі на в. Трускавецькій, які немов повільно помирають услід за пам’яттю про цих людей…

.S. 29.09.2025. Додаю коментар Ігоря Николишина до поширеної мною цієї публікації у групі «Некрополь на в. Трускавецькій у Дрогобичі»:

«Ihor Nykolyshyn. Ви не уточнили обставини і час коли стали публічно відомі обставини обставини смерті К. С. Це у зв'язку з офіційним похованням на міському цвинтарі. Чи відомий спосіб, яким заподіяв собі смерть К. С.? Мені здається, що самогубство К.С. не пов'язано з «психічними збуреннями». Він у своємі заповіті чітко вказує причини (втрата помістя для сина) і вони логічні, тому продумує складний спосіб покінчити з життям (із залученням спеціальних пристроїв). Я б охарактизував його навпаки, як вольову, відповідальну людину, що бачить реальні життєві обставини та прогнозує їх дальший перебіг і запобігає біді своїм нащадкам у єдиний можливий спосіб. Він ж не вдразу, спонтанно покінчив з життям. Я впевнений, що старався змінити майбутнє, виправити ситуацію, а коли не вдалось то спланував, підготував «пристосування», завершив свої справи, обрав час і «пішов». Де тут «психічні збурення»? От Ф.С. дійсно мав «п.з.». Програв вибори і тут же взяв що було під рукою – «бритву» і чік. Не думав ні про рідних ні про борги, що повісить на них, а егоїстично тільки про себе».

На жаль, мені не відомо нічого щодо самогубства Кароля. Дякую п. Ігорю за цікавий коментар, з яким я погоджуюся. 

© Публікація Наталки Петрушак

Джерела

1. Гірнича академія (Банська Штявниця) // URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B0_%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8F_(%D0%91%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A8%D1%82%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F). – Дата перегляду: 22.08.2025.

2. ГУЛЮК Євген. Скандали найскандальнішого скандаліста Львова, або (не) скандальна смерть відомого скандаліста // URL: https://photo-lviv.in.ua/skandaly-nayskandalnishoho-skandalista-lvova-abo-ne-skandalna-smert-vidomoho-skandalista/#google_vignette. ­– Дата публікації: 07.11.2023. – Дата перегляду: 20.08.2025.

3. Гуменний В. «Творець» найвищої точки Львова та голова австрійського парламенту: Францішек Смолька / Фотографії старого Львова, 2017 // URL: https://photo-lviv.in.ua/tvorets-najvyschoji-tochky-lvova-ta-holova-avstrijskoho-parlamentu-frantsishek-smolka/

4. Жупник // URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D0%BA. – Дата перегляду: 15.06.2025. 

5. Пагутяк Галина. Як захисники історичної пам’яті «добувають» для українців сіль // URL: https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/iak-zakhisniki-istorichnoyi-pamiati-dobuvaiut-dlia-ukrayintsiv-sil-galina-pagutiak/. ­– Дата публікації: 26.05.2022. – Дата перегляду: 20.07.2025.

6. Петрушак Наталка. НАДГРОБОК ЯНА МАЦЬКЕВИЧА, ВІКАРІЯ КОСТЕЛУ СВ. БАРТОЛОМЕЯ І КАТЕХИТА ШКОЛИ ОО. ВАСИЛІЯН (1851-1882) / Некрополь на в. Трускавецькій у Дрогобичі // Долі дрогобичан // URL: https://www.blogger.com/blog/post/edit/1804756832804332178/7605860257246049014?hl=en. ­– Дата публікації: 27.05.2025. – Дата перегляду: 22.06.2025.

7. Петрушак Наталка. ЦВИНТАР НА В. ТРУСКАВЕЦЬКІЙ. Надгробок цісарсько-королівського «піджупка» Кароля Смольки (1800 – 1863) // URL: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=297032410717845&set=a.146809902406764.1073741829.100012332644809&type=3&theater. ­– Дата публікації: 14.04.2017. – Дата перегляду: 15.06.2025.

8. СМОЛЬКА ФРАНЦІШЕК // URL: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Smolka_F. – Дата перегляду: 15.06.2025.

9. Францішек Смолька // URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BA_%D0%A1%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%B0. – Дата перегляду: 08.09.2025.

10. Станіслав Смолька // URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%A1%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%B0#. – Дата перегляду: 08.09.2025.

11. Стара Сіль // URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B0_%D0%A1%D1%96%D0%BB%D1%8C. – Дата перегляду: 20.07.2025.

12. Стецюк Олег. Локальна мандрівка Дрогобичем. Туристичний путівник. – Дрогобич: Пóсвіт, 2016. – С. 37.

13. Chołodecki, Józef Białynia (1852-1935?). Franciszek Smolka. –  Nakładem Komitetu budowy pomnika F.Smolki we Lwowie. Lwów Piller-Neumann: Komitet budowy pomnika Franciszka Smolki, 1913. // URL: http://www.kpbc.ukw.edu.pl/dlibra/plain-content?id=22042. – Дата перегляду: 07.10.2018.

14. Gegenhandler / Контрдилер // URL: https://www.geschichtewiki.wien.gv.at/Gegenhandler. – Дата перегляду: 17.07.2025.

15. Franciszek Jan Smolka // URL: https://pl.wikipedia.org/wiki/Franciszek_Jan_Smolka#. – Дата перегляду: 08.09.2025.

16. Pilecki Jerzy M. Wyrafinowane samobójstwo w Stebniku / Rozmaitości z myszką // Ziemia Drohobycka. – Wrocław 2007. – №19-20. – S.85-86.

17. Sadaj Ryszard. Kto był kim w Galicji i Lodomerii czyli Najkrótsza historia tej krainy / Kraków: Wydawn. Miniatura, 1993. Пілецький пише, що текст про К. Смольку є на «S.304», але сама книга має 299 сторінок.

18. Smolka, Franciszek Autor (1810-1899) / Współautor Smolka, Stanisław (1854-1924).– Dziennik Franciszka Smolki: 1848-1849 w listach do żony. Opracowanie Przypisy. Warszawa: Gebethner i Wolff, 1913. // URL: https://polona.pl/item-view/423b296b-47c4-4390-be1f-03d1c2ca509c?page=11. – Дата перегляду: 24.07.2025.

19. Franciszek Jan Smolka // URL: https://www.poczetkrakowski.pl/tomy/show_article,franciszek-jan-smolka-4938.html. – Дата перегляду: 26.07.2025.

20. Schematismus für die Königreiche Galizien und Lodomerien: für das Jahr 1834. – Lemberg, 1834. – S.81. // URL: https://mtg-malopolska.org.pl/images/skany/schematyzmy/schematismus_1834.pdf . – Дата перегляду: 27.09.2025.

21. Schematismus für die Königreiche Galizien und Lodomerien: für das Jahr 1834. – Lemberg, 1835. – S. 77. // URL: https://mtg-malopolska.org.pl/images/skany/schematyzmy/schematismus_1835.pdf. – Дата перегляду: 27.09.2025.

22. Schematismus für die Königreiche Galizien und Lodomerien: für das Jahr 1836. – Lemberg, 1836. – S. 125. // URL: https://mtg-malopolska.org.pl/images/skany/schematyzmy/schematismus_1836.pdf. – Дата перегляду: 27.09.2025.

23. Schematismus für die Königreiche Galizien und Lodomerien: für das Jahr 1837. – Lemberg, 1837. – S. 126 // URL: https://mtg-malopolska.org.pl/images/skany/schematyzmy/schematismus_1837.pdf. – Дата перегляду: 27.09.2025.

24. Schematismus für die Königreiche Galizien und Lodomerien: für das Jahr 1838. – Lemberg, 1838. – S. 131 // URL: https://mtg-malopolska.org.pl/images/skany/schematyzmy/schematismus_1837.pdf. – Дата перегляду: 27.09.2025.

25. Schematismus für die Königreiche Galizien und Lodomerien: für das Jahr 1839. – Lemberg, 1839. – S. 134 // URL: https://mtg-malopolska.org.pl/images/skany/schematyzmy/schematismus_1837.pdf. – Дата перегляду: 27.09.2025.

26. Schematismus für die Königreiche Galizien und Lodomerien : sammt einem Namen-Register : für das Jahr 1840. – S. 148. // URL: https://dlibra.kul.pl/dlibra/docmetadata?id=15222. – Дата перегляду: 18.07.2025.

27. Schematismus für die Königreiche Galizien und Lodomerien: für das Jahr 1841. – Lemberg, 1841. – S. 150 // URL: https://mtg-malopolska.org.pl/images/skany/schematyzmy/schematismus_1841.pdf. – Дата перегляду: 27.09.2025.

28. Schematismus für die Königreiche Galizien und Lodomerien: für das Jahr 1843. – Lemberg, 1843. – S. 158 // URL: https://mtg-malopolska.org.pl/images/skany/schematyzmy/schematismus_1843.pdf. – Дата перегляду: 27.09.2025.

29. Schematismus für die Königreiche Galizien und Lodomerien: für das Jahr 1844. – Lemberg, 1844. – S. 153 // URL: https://mtg-malopolska.org.pl/images/skany/schematyzmy/schematismus_1844.pdf. – Дата перегляду: 27.09.2025.

30. Schematismus für die Königreiche Galizien und Lodomerien: für das Jahr 1845. – Lemberg, 1845. – S. 139 // URL: https://mtg-malopolska.org.pl/images/skany/schematyzmy/schematismus_1845.pdf. – Дата перегляду: 27.09.2025.

31. Schematismus für die Königreiche Galizien und Lodomerien: für das Jahr 1846. – Lemberg, 1846. – S. 139 // URL: https://mtg-malopolska.org.pl/images/skany/schematyzmy/schematismus_1846.pdf. – Дата перегляду: 27.09.2025.

32. Schematismus für die Königreiche Galizien und Lodomerien: für das Jahr 1847. – Lemberg, 1847. – S. 144 // URL: https://mtg-malopolska.org.pl/images/skany/schematyzmy/schematismus_1847.pdf. – Дата перегляду: 27.09.2025.

33. Schematismus für die Königreiche Galizien und Lodomerien: für das Jahr 1848. – Lemberg, 1848. – S. 178 // URL: https://mtg-malopolska.org.pl/images/skany/schematyzmy/schematismus_1848.pdf. – Дата перегляду: 27.09.2025.

34. Schematismus für die Königreiche Galizien und Lodomerien: für das Jahr 1849. – Lemberg, 1849. – S. 134 // URL: https://mtg-malopolska.org.pl/images/skany/schematyzmy/schematismus_1849.pdf. – Дата перегляду: 27.09.2025.

35. Schematismus für die Königreiche Galizien und Lodomerien: für das Jahr 1850. – Lemberg, 1850. – S. 150 // URL: https://mtg-malopolska.org.pl/images/skany/schematyzmy/schematismus_1850.pdf. – Дата перегляду: 27.09.2025.

36. Schematismus für die Königreiche Galizien und Lodomerien: für das Jahr 1851. – Lemberg, 1851. – S. 156 // URL: https://mtg-malopolska.org.pl/images/skany/schematyzmy/schematismus_1851.pdf. – Дата перегляду: 27.09.2025.

37. Schematismus für die Königreiche Galizien und Lodomerien: für das Jahr 1852. – Lemberg, 1852. – S. 139 // URL: https://mtg-malopolska.org.pl/images/skany/schematyzmy/schematismus_1852.pdf. – Дата перегляду: 27.09.2025.

38. STANISŁAW SMOLKA. DZIENNIK FRANCISZKA SMOLKI 1848 – 1849 W LISTACH DO ŻONY. – Warszawa, 1913. // URL: https://www.antykwariat-galicja.pl/?864,dziennik-franciszka-smolki;-stanislaw-smolka. – Дата перегляду: 26.07.2025.

39. Szczepański Jerzy, Uniwersytet Jana Kochanowskiego, Kielce. STUDENCI POLSCY NA AKADEMII GÓRNICZEJ W BAŃSKIEJ SZCZAWNICY (SCHEMNITZ) W XVIII-IX WIEKU / Kwartalnik Historii Nauki i Techniki. – 2015. – R. 60: nr 4. – S. 143, 159.

40. Żupnik / Encyklopedia PWN // URL: https://encyklopedia.pwn.pl/haslo/zupnik;4003199.html. – Дата перегляду: 29.07.2025.