ЗЕНОН ХРУЩ (1905-1984) – НАПІВЗАБУТЕ ІМ’Я В ІСТОРІЇ ДРОГОБИЦЬКОЇ ФОТОГРАФІЇ ТА ВІДОМЕ ІМ’Я В ІСТОРІЇ ПОЛЬЩІ / Долі дрогобичан  

 
        Поштовхом до пошуків інформації про цього неординарного чоловіка стала фотопоштівка, виставлена у серпні 2025 р. на польському інтернет-аукціоні «onebid» (тепер її власником є знайомий колекціонер). Вона пов’язана не лише з історією тюрми на в. Трускавецькій у Дрогобичі, що на ній зафіксована. Її найбільша цінність полягає в  сигнатурі фотографа, про якого майже забули в Дрогобичі. На невеликій світлині розміром 80x105 мм є підпис білим кольором в лівому нижньому куті: «Foto. Z. Chruszcz.»:

Фрагмент фото з видом на тюрму в Дрогобичі зі сигнатурою автора Зенона Хруща. 1924. Було виставлене на польському інтернет-аукціоні «onebid.pl» у 2025 р.

Бачимо на ньому вид на будинки тюрми, яку називають «Бригідки» (в. Трускавецька, 77). Фото зроблене з пагорба на протилежному боці вулиці. По незабрукованій дорозі повільно їдуть кінні вози з пасажирами (недаремно цей район міста називають Гіркою!), якась жінка в білій хустині йде пішки. Вози пусті, мабуть, їхні власники повертаються з базару в Дрогобичі, де вони щось продали. Внизу справа в кадр потрапив телеграфний стовп (як підказав мені Ю. Тудрій, доказом цьому є непарна кількість ізоляторів та те, що вони розміщені в шаховому порядку, що характерно для дрогобицької ранньої телеграфії, тобто це ще австрійський стовп).

Буденна картина, на тлі якої бачимо гарні австрійські будівлі тюрми, які збудувала, як я вже писала, львівська фірма Івана Левинського [5]. Вони відносно непогано збереглися до наших днів, лише будиночок на передньому плані та адмінбудинок позаду нього тепер перебудовані:

Фото Зенона Хруща з видом на тюрму в Дрогобичі. 1924. Була виставлена на польському інтернет-аукціоні «onebid.pl» у 2025 р.

З тилу є надпис чорнилом, який зробила власниця цієї світлини Стефанія, яка скорочено позначила себе ім’ям Стеня:

«Zakład karny / na Górсe w Drohobyczu / czerwiec r. 1924 / Stenia».

Видно завдяки білим і чорним плямам, що фото колись було наклеєне в альбомі, власником якого була Стефанія (про її прізвище та інші фото з її альбому розповім пізніше):

Зворот фотопоштівки З. Хруща з видом на тюрму в Дрогобичі. 1924.

Автора цього фото Зенона Хруща, якому в 1924 р. було 19 років, майже не згадують автори текстів про дрогобицькі світлини. Ні З. Філіпов у книзі «Мистецтво дрогобицької фотогафії» (2011), ні В. Садовий у своїх публікаціях про дрогобицькі поштівки. І лише одним реченням згадує про нього Р. Пастух, про що напишу нижче.

Раніше я знала про З. Хруща лише як про автора чудової світлини з видом на вежу-дзвіницю дрогобицького костелу св. Бартоломея. У кадр зліва потрапив також фрагмент східчастого контрфорса (опорного стовпа) вівтарної частини костелу. Між ними бачимо високого чоловіка у темному костюмі, який іде у напрямку до фотографа і вносить тим самим рух у фото. Вдалині паралельно до дзвіниці видно групки людей, які, здається, сидять на лавочках і щось обговорюють. Привертає увагу велика блискуча куля під хрестом, що увінчує вежу-дзвіницю, і яка невідомо коли зникла. Високе дерево з красивою кроною праворуч своїм темним стовбуром вертикально обрамляє композицію, всі елементи якої довершено об’єднані в єдине пластичне ціле:

Поштівка 1939 р. зі світлиною Хруща із зображенням вежі-дзвіниці в Дрогобичі [11]

Не дивно, що цю чудову світлину видало як поштівку в 1939 р. львівське видавництво «S. A. Książnica-Atlas», яке належало до найкращих видавництв міжвоєнної Польщі. Тут автор позначений так: «Fot. Zeno Czruszcz», тобто так же, як він на світлині з дрогобицькою тюрмою. Назву світлина отримала таку: «Drohobycz (woj. lwowskie). Stara dzwonnica, dawniej baszta obronna»: 

Зворот поштівки 1939 р. зі світлиною Хруща і надписами «Drohobycz (woj. lwowskie). Stara dzwonnica, dawniej baszta obronna» та «Fot. Z. Chruszcz» [11] 

Під час пошуку інформації про Хруща я довідалася, що в цьому ж 1939 р. році та у цьому ж видавництві «Książnica-Atlas» було випущено як поштівку ще одне його фото «Гдиня вночі» з видом цього портового міста на півночі Польщі. Бачимо на ньому розкішні рефлекси електричного світла на нічній Гданській затоці Балтійського моря:

Поштівка 1939 р. зі світлиною Хруща «Гдиня вночі» [13]

Ці дві  поштівки вражають своєю красою і бездоганною композицією, а також якістю друку. Цікаво, що на обох поштівках ім’я Хруща теж написане не «Zenon», а «Zeno», і ці два варіанти його імені чергуються в його біографії.  Мабуть, записували «Zeno» так, як він сам себе називав.

 Р. Пастух подає ще один варіант його імені у такому цікавому реченні:

«[...] довоєнний фотограф Зенко Хрущ сфотографував його [війта в. Війтівська Гора у період ЗУНР Теодора Дуцяка – Н.П.] велику стодолу для сіна і навіть експонував світлину на виставці у Парижі (Франція)» [4].

На жаль, це все, що мені відомо про Хруща-фотографа. Тому перейдемо до його вражаючої біографії, яка «проситься» бути втіленою в якомусь романі.

Міжвоєнний період в житті Зенона Хруща. Спортсмен і громадський діяч

Досить повну його біографію можна прочитати в статті у польській Вікіпедії, лише там взагалі немає про його світлини і поштівки і стосується вона в основному його військової біографії та життя після війни [24]. Дуже скупо там написано про його дрогобицький період, всього лиш чотири речення. Цитую в перекладі і без посилань:

«Народився в Бориславі 8.10.1905 р. Був сином Міхала і Катерини з дому Чарни (Czarny). В 1920 рр. був спортсменом «Сокола» в Дрогобичі, гравцем футбольних команд «Сокіл» і «Юнак», брав участь в змаганнях з метання диска. Отримав середню освіту» [24].  

 Трохи доповню тим, що знайшла в Інтернеті. Перша відома мені згадка про З. Хруща – замітка в краківському тижневику «Światowid» («Світовид») за 7 березня 1925 р. з повідомленням про те, що він був серед тих, хто розгадав кросворд цього журналу [23]. Здається, дрібниця, але з цього повідомлення можна зробити два висновки. Перший: оскільки у 1925 р. у цьому журналі про нього написано як про дрогобичанина, це дає підстави стверджувати, що вже тоді двадцятирічний юнак жив і працював у Дрогобичі. Другий: Хрущ відзначався різноманітністю інтересів, що засвідчить його подальша неперсічна біографія.

Однак в його ранній дрогобицький міжвоєнний період у пресі про нього згадували лише як про успішного спортсмена і учасника різних польських товариств і не згадували про нього як фотографа, тому про це його захоплення взагалі мовчить польська Вікіпедія! Розпочну із кількох газетних заміток про Хруща-спортсмена. Зізнаюся, що сильно у цю тему я не заглиблювалася, бо треба було переглядати багато тогочасних польських спортивних журналів, а це мене не дуже цікавить. Сподіваюся, що моя стаття підштовхне до пошуків дослідників, які пишуть на спортивну тему. Кілька згадок про Хруща-спортсмена є у двох схожих публікаціях Б. Лазорака, але вони вони зроблені в загальному контексті аналізу спортивного життя Дрогобича міжвоєнного періоду [2; 3].

Першу згадку про Хруща-спортсмена я знайшла у той же 1925 р., коли він розгадав кросворд: у 1925 р. під час «Свята спорту» в Дрогобичі двадцятирічний Хрущ як представник  дрогобицької спортивної команди «Сокіл» став переможцем двох змагань: з бігу на 100 метрів (12.3) та стрибків в довжину (5,75м) [21]:

 

       Замітка в львівській газеті «SPORT» за 21.10.1925 р. зі згадками про Хруща – переможця змагань [21].

 

Наступна –1928 р., тут вже він виступає як футболіст. Читаємо у Б. Лазорака:

«В четвер 17 травня 1928 р. в Дрогобичі відбувся футбольний матч між єврейським спортивним клубом молодих сіоністів «Betar» та польським «Sokół». [...] Вже на другій хвилині матчу гол у сітку «бетарців» забив один із найсильніших нападників Дрогобича футболіст Хрущ» [3, 326]. Зверніть увагу: «один із найсильніших нападників Дрогобича»!

У 1929 р. він виступає від клубу «Сокіл» у змаганнях з метання диска і здобуває 2 місце:

«[...] 16 червня 1929 р. з 14 00 до 19 00 год. дня на центральному стадіоні Дрогобича відбулися масштабні військово-спортивні змагання між різноманітними навчальними закладами, спортивними товариствами та організаціями, які приурочувалися п’ятиріччю свята «військової підготовки. [...].У змаганнях з кидання диску [точніше, метання диска – Н.П.] І-е місце виборов Станіслав Нємаш з Борислава, а ІІ-е Зенон Хрущ від дрогобицького «Sokołu» [...]» [3, 331]:

 Повідомлення про здобуття З. Хрущом другого місця від дрогобицького товариства «Сокіл» у змаганнях з метання диска у 1929 р.[20]

А у 1930 р. бере участь у хокейному матчі і забиває дві шайби у ворота противника:

«16 січня 1930 р. за сприяння дрогобицьких військових та уряду магістрату в Дрогобичі між спортивними товариствами відбулися змагання з лижних видів спорту [...]. Змагання завершилися хокейним матчем між командою дрогобицького «Sokół» та «Betar», в якому з рахунком 4:0 перемогли «соколята». основними бомбардирами матчу були пан Хрущ, який забив 2 шайби [...]» [3, 332].

Також він був задіяний у спортивному клубі  «Юнак», який був створений у 1931р. Там він керував, зокрема, секцією катання на лижах. До речі, цей клуб почав так називатися з березня 1937 р. [8]. У тому ж 1937 р. в газеті «NOWY GŁOS», яка розповідала про Дрогобич і Борислав, у замітці «Ciąg dalszy wyciągu komunikatu Nr. 29 Zarządu W. С. K. S. JUNАK» Wojskowo-Cywilny Klub Sportowy (Військово-цивільний спортивний клуб «Юнак») за 31.10. 1937 р. читаємо таке:

 «p. CHRUSZCZ Zenon» записаний у розділі «Секція V лижна» як «Технічний керівник»:

Запис про Хруща - технічного керівника секції лиж у Військово-цивільному спортивному клубі «Юнак». Газета «NOWY GŁOS» за 31.10.1037 р. [9]

 Як бачимо, Хрущ виступав у спортивних змаганнях від дрогобицького спортивного товариства «Сокіл», яке містилося на сучасній в. Шевченка, 29. Відповідно, він згадується у реєстрах цього товариства у міжвоєнной період.   Зокрема, в 1932 р. у звіті цього товариства  двадцятисемирічний Хрущ згадується не просто як один із членів товариства, а як один із його керівників. Він був одним із очільників цього товариства, зокрема, разом із Анною Жебровською очолював стрілецьку секцію, яка дуже успішно виступала на змаганнях товариств «Сокола»з цього виду спорту [18, 94]. Також бачимо його прізвище серед членів «Сокола» у звіті за 1 січня 1937 р. [3, 317]

Біг, стрибки в довжину, футбол, метання диска, хокей, катання на лижах, стрілецький спорт! Вражає різноманітність спортивних інтересів Хруща!

Щодо основної його професії, якою він заробляв на життя, то у міжвоєнний перод він був робітником залізниці і мешкав, можливо, у гуртожитку залізничників поруч із вокзалом (але це лише моє припущення щодо місця проживання). Про його роботу на залізниці дізнаємося з документа про його арешт: невдовзі після вступу радянських «асвабадітєлєй» З. Хрущ був арештований. З тексту про арешт довідуємося, що він працював на залізниці і його арештували в березні 1940 р. чомусь на станції «Стрий» за «контрреволюційну пропаганду і агітацію». До речі, дати «20.06.1040» немає в його біографії у польській Вікіпедії, і там написано, що його заслали у Казахстан, тоді як Куйбишевська обл. – це Росія. Хоча не виключаю, що в Польщі є документ про те, що Хруща вислали після «Безіменного ВТТ Куйбишевської обл. у Казахстан. Реабілітований він був у 1991 р., вже після смерті:

Інформація про арешт З. Хруща у книзі «РЕАБІЛІТОВАНІ ІСТОРІЄЮ» [7]

Коли його арештували, то йому було майже 35 років, але якоїсь інформації, чи була вже у нього сім’я в Дрогобичі, я не знайшла.

Хрущ – військовий у період Другої світової війни

Те, що Хрущ активно займався спортом у міжвоєнний період, дозволило досягнути йому високих вершин як військовому у період Другої світової війни. Інформацію про цей період я почерпнула в основному з Вікіпедії. Текст там настільки докладний, що це дає підстави припустити, що була використана інформація з його особистих документів, які він подавав, зокрема, для отримання посвідчення ветерана, яке отримав у 1976 р.

 Даю скорочений переклад українською текст у польській Вікіпедії про його активну діяльність як військового (піхотинця, сапера) у період Другої світової війни та в перші  післявоєнні роки (без посилань на джерела і з деякими польськими назвами) [24]:

 «Після початку Другої світової війни брав участь у Вересневій кампанії [тобто у першій фазі Другої світової війни – Н.П.], а після агресії СРСР на Польщу 17 вересня 1939 року був заарештований та вивезений до СРСР, де перебував на казахській землі.

Звільнений згідно з угодою Сікорського-Майського від 30 липня 1941 року [радянський уряд тоді надав амністію всім польським військовополоненим і польським громадянам – Н.П.], після чого у вересні 1941 року вступив до Польської армії в СРСР під командуванням генерала Владислава Андерса.

У Татищеві [тепер селище міського типу (з 1965) в Росії біля Саратова – Н.П.] служив солдатом 5-ї Віленської піхотної дивізії. В її структурі 17 березня 1942 року вступив до Школи Підхорунжих Резерву Саперів (Szkoły Podchorążych Rezerwy Saperów). У серпні 1942 року разом із військом евакуювався до Персії, а через три тижні до Іраку. Після евакуації служив у Польській армії на Сході. Після закінчення Школи Підхорунжих Резерву Саперів 20 січня 1943 року був призначений до 5-го Кресового батальйону саперів (5 Kresowego Batalionu Saperów).

Перебував почергово в Іраку, Палестині та Єгипті (Близький Схід) до березня 1944 року, а потім як воїн Польських збройних сил (Polskich Sił Zbrojnych) у складі 2-го Польського Корпусу прибув до Італії (Таранто). Служив у 5-й Кресовій Дивізії Піхоти. Брав участь в італійській кампанії на західному фронті, у квітні 1944 р. в боях на ріці Сангро, включаючи битви за Монте-Кассіно та П'ємонт у травні 1944 року. Від червня 1944 до 21 квітня 1945 року брав участь в операціях на Адріатичному узбережжі (Caserta, Benevento, Foggia, Termoli, Pescara, Benedetto, Formo, Loretto, Crescia), у битві за Анкону і Падую. Служив у  саперному підрозділі. З квітня 1945 по червень 1946 року перебував у навчальних таборах на Адріатичному морі».

 У цьому переліку особливо вражає географія його перебування! А серед битв, в яких він брав участь, слід виділити битви під Монте-Касіно, за Падую і Анкону, оскільки вони згодом будуть згадані на його інскрипції на гробівці. Це ключові битви 2 Польського корпусу під час італійської кампанії. Після здобуття монастиря в Монте-Касіно у травні 1944 р., який був частиною Лінії Густава, поляки продовжували наступ, а в липні 1944 р. здобули стратегічно важливий порт в Анконі.

Згодом за бойові заслуги він отримав багато відзнак:

Gwiazda za Wojnę (1939–1945) (британська нагорода) 

Krzyż Pamiątkowy Monte Cassino nr 25284 (1945) 

Krzyż Wojenny za Męstwo Wojskowe (1946) (італійська нагорода) 

Odznaka Pamiątkowa 5 Kresowej Dywizji Piechoty (1946) 

Odznaka Saperów 5 Kresowej Dywizji Piechoty (1946) 

Medal Wojny 1939–1945 (1947) (британська нагорода)

Medal Zwycięstwa i Wolności 1945 (1976) 

Krzyż Zasługi z Mieczami 

Gwiazda Italii  (британська нагорода)

Покажу тут посвідчення Хруща, яке засвідчує право носити йому Пам’ятний хрест за участь у боях на ріці Сангро у травні 1944 р. в Монте-Кассіно [16;17; 22]. Це посвідчення часто показують у публікаціях, присвячених боям за Монте-Касіно. Це була вражаюча «серія з чотирьох кровопролитних битв Другої світової війни, внаслідок яких союзні війська прорвали лінію німецьких укріплень, відому як «Зимова лінія», і оволоділи Римом. [...] Практично відразу ж після припинення боїв в Монте-Кассіно польський уряд у вигнанні випустив винагороду — «Хрест Монте-Кассіно», щоб оцінити таким чином заслуги польських військ у захопленні найважливіших позицій у німецькій обороні» [1]. Зверніть увагу, що в офіційному документі Хрущ записаний як «Zeno»:

Посвідчення Хруща на право носити Пам’ятний хрест Монте-Кассіно, видане йому в 1945 р. Джерело: Związek Bojowników o Wolność i Demokrację. Oddział w Sanoku [15]    

 Цей хрест виглядав так (але це не нагорода Хруща, яка зберігається, очевидно, в Сяноку):

                             

Так виглядав хрест Монте-Кассіно, яким нагородили і З. Хруща [16]

Збераглися світлини цих жорстоких боїв за Монте-Кассіно, і після перемоги над німцями. Не виключено, що серед військових є і З. Хрущ. Покажу ту, на якій зафіксовані британські і польські солдати після перемоги:

  

Польські та британські солдати на руїнах замку Монте-Кассіно після закінчення боїв [1].

 Останній період життя Хруща. Повернення в Польщу

Діяльність цього чоловіка як військового тривала ще кілька років після Другої світової, до 1948 р.:

«У червні 1946 року разом з 2-м корпусом виїхав до Великої Британії та служив у лавах Польського корпусу Пристосування та Розміщення в Монкс-Коммон у Сассексі (Polskiego Korpusu Przysposobienia i Rozmieszczenia w Monks' Common w Sussex). 22 вересня 1948 року був демобілізований. Дослужився до звання старшого сержанта (після війни, за часів Польської Народної Республіки, йому було присвоєно звання сержанта підхорунжого). Опанував англійську мову у Військовому навчальному центрі. З 6 липня 1947 року працював у щомісячному журналі «The Sussex Illustrated» у Локсвуді. З 1948 по 1958 рік він виконував інші роботи в Лондоні [які саме – не вказано – Н.П.]» [24].

 Але в 1958 р. Хрущ повертається в Польщу. Це означає, що в Англії він не прижився і ностальгував за батьківщиною. Але хочу додати трохи дивну інфрмацію про те, що він, виявляється, грав в 1953-58 рр. у баскетбольному (!) клубі «Górnik Wałbrzych» (у м. Валбжих у Нижній Сілезії) і в II лізі забив 4 голи [10]. Тобто він ще офіційно жив в Англії, але вже кілька років грав у баскетбол у Польщі. Таке, звісно, можливо, але тоді йому було 48-53 роки! І це ще один вид спорту, яким він успішно займався. Крім того, це підказка, що Хрущ був високого зросту!

Читаємо далі польську Вікіпедію. Хрущ приїжджає в м. Сянок в Підкарпатському воєводстві, яке називають неформальною столицею Лемківщини. Чому він вибрав саме Сянок? Можливо, тому, що в 1947 р. з міста було вивезені лемки в рамках акції «Вісла», і в місті було легше оселитися, хоча більше року, як випливає з тексту, розміщеного нижче, він, здається, не міг знайти роботу. Можливо, мали місце якісь особисті чи родинні зв’язки:

«25 червня 1958 року повернувся до Польщі й оселився в Сяноку. З 1 вересня 1959 по серпень 1980 рік викладав англійську мову в Економічному та готельному технікумі (Technikum Ekonomicznym i Hotelarskim) в Сяноку (в 1977 році працевлаштований на неповну ставку). На межі 1960-70 рр. перекладав на англійську мову фрагменти і зміст для журналу «Materiały Muzeum Budownictwa Ludowego w Sanoku», який видавав Музей народного будівництва в Сяноку» [24]. Додам, що, наприклад, він переклав у 1976 р. (мав 71 рік!) для цього музею книгу Генрика Ольшанського «Chłopskie wiatraki Pogórza» («Селянські вітряки Передгір'їв»).

  Зенон Хрущ  брав у Сяноку активну участь в різних товариствах: належав до педагогічних товариств «Związku Nauczycielstwa Polskiego», «Towarzystwa Szkoły Świeckiej w Sanoku», до краєзнавчого товариства PTTK («Polskie Towarzystwo Turystyczno-Krajoznawcze»). Був членом гуртка ZboWiD «Związek Bojowników o Wolność i Demokrację» у Сяноку та виступав як представник від цієї організації. А у віці 75 років (!) написав статтю: «У травні 1980 року в жешувській щоденній газеті «Nowiny» виступив проти зростання бандитизму, хуліганства та терору в Польщі» [24].

В останні роки життя він був відзначений такими нагородами (1980-82 рр.) :

List pochwalny za długoletnią pracę społeczną na rzecz ZboWiD («Związek Bojowników o Wolność i Demokrację») (1980)  

Krzyż Kawalerski Orderu Odrodzenia Polski (1981)

Odznaka «Zasłużony dla Sanoka» (1982) 

Honorowa Odznaka Ruchu Przyjaciół Harcerstwa (1982).

Серед цих відзнак особливе місце посідає «Krzyż Kawalerski Orderu Odrodzenia Polski» (Орден відродження Польщі»), відомий також як «Polonia Restituta»), адже це одна із найвищих польських державних відзнак за визначний вклад у розвиток Польщі [17]. Хоча в історії Сянока в Інтернеті З. Хрущ чомусь не згадується.  

Про його особисте життя відомо те, що його дружиною в Сяноку була Емілія з дому Мицька (Emilia, z domu Myćka) (1910–1992). Вона працювала в 1950-1992 рр. шкільним стоматологом у  «Zespole Szkół Ekonomicznych» в Сяноку, де Хрущ працював викладачем англійської. Про неї пишуть, що вона надавала також медичну допомогу кардиналу Стефану Вишинському, який був інтернований у лемківському с. Команча поряд із Сяноком. Коли вони одружилися – мені не відомо, і дітей у них, здається, небуло.

 

Помер Зенон Хрущ 8 вересня 1984 року у віці неповних 79 років і був похований 11 вересня у родинному гробівці на цвинтарі по вулиці Яна Матейки в Сяноку. Інскрипція, присвячена Хрущу, містить такі слова:

 

«ZENON CHRUSZCZ

NAUCZYCIEL ANGIELSKIEGO

UCZESTNIK WALK POD

MONTE CASSINO, PADWĄ I ANCONĘ

ODZNACZONY KRZYZEM

MONTE CASSINO, AL VALORE

MILITARE POLONIA RESTITUТА

ZASŁUŻONY DLA SANOKA

ZMARŁ 8 WRZESNIA 1984 R

ŻEGNAJ» –

«ЗЕНОН ХРУЩ

ВЧИТЕЛЬ АНГЛІЙСЬКОЇ

УЧАСНИК БИТВ ПІД МОНТЕ-КАССІНО, ПАДУЄЮ І АНКОНОМ

ВІДЗНАЧЕНИЙ ХРЕСТОМ МОНТЕ-КАССІНО, НАГОРОДЖЕНИЙ

ОРДЕНОМ ВІДРОДЖЕННЯ ПОЛЬЩІ

ЗАСЛУЖЕНИЙ ГРОМАДЯНИН СЯНОКА

ПОМЕР 8 ВЕРЕСНЯ 1984 Р.

ПРОЩАЙ»:

Інскрипція З. Хруща на родинниму гробівцю в Сяноку, в якому він був похований. Фрагмент фото [24]

Життя Зенона Хруща вражає різнобічністю його зацікавлень: фотограф, спортсмен, громадський діяч, військовий, перекладач, педагог. Але виникають запитання щодо Хруща-фотографа. Чи вчився у когось мистецтву фотографування? Як так сталося, що дві його світлини були випущені як поштівки, а одне фото експонувалося на виставці в Парижі, адже рідко який любитель міг досягнути такого успіху? Чому збереглося так мало його світлин?

Можливо, на інших світлинах він не ставив сигнатур і штампів. Або ж причина в його драматичній біографії, адже після арешту в Стрию і заслання він не зміг забрати в Дрогобичі ні фотоапарату, ні світлин. Потім він почав воювати, а після війни потрапив в Англію. Коли переїхав у Сянок, то чи приїжджав у Дрогобич? А якщо і приїжджав, то чи залишилося хоч щось з його майна? Дуже сумнівно. Не відомо також, чи займався він фотографуванням під час Другої світової та в Сяноку.   

На жаль, світлини якось «загубилися» в його бурхливій біографії. А скільки їх було взагалі – невідомо. На жаль, ніде в інтернеті немає його фото, хоча, мабуть, він десь є на спортивних, військових чи приватних світлинах. Тому сподіваюся згодом доповнити біографію цього виняткового чоловіка іншими його світлинами та фотопортретом.

© Публікація Наталки Петрушак

Джерела

1. Битва при Монте-Кассіно // URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%B8_%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B5-%D0%9A%D0%B0%D1%81%D1%81%D1%96%D0%BD%D0%BE. – Дата перегляду: 13.10.2025.

2. Лазорак Б. Епізоди із спортивної хроніки дрогобича 20-х – 30-х рр. ХX ст. / RES HISTORICA. – 2014. –№37 // URL: https://journals.umcs.pl/rh/article/viewFile/249/247. – Дата перегляду: 09.08.2025.

3. Лазорак Богдан. Спортивна хроніка «міжвоєнного Дрогобича» // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – 2014. – №17-18.

4. Пастух Роман. Дрогобич і дрогобичани. –  Дрогобич: Пóсвіт, 2021. – С. 483.

5. Петрушак Наталка. ТЮРМА НА В. ТРУСКАВЕЦЬКІЙ, 77 У ДРОГОБИЧІ. Фірма Левинського, Захаревича, Мейснера і Еплера // URL: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=357759567978462&id=100012332644809. ­– Дата публікації: 18.09.2017. – Дата перегляду: 11.08.2025.

6. Сокул (Дрогобич) // URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BB_(%D0%94%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%87). – Дата перегляду: 09.08.2025.

7. Хрущ Зенон / РЕАБІЛІТОВАНІ ІСТОРІЄЮ. Львівська область. Книга тринадцята: Стрийський район Турківський район м. Трускавець м. Червоноград. Львів: Видавничий центр «Пам’ять», 2023. – С. 67. // URL: https://www.reabit.org.ua/files/store/325.pdf. – Дата перегляду: 14.10.2025.

8. Юнак (Дрогобич) // URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D0%BD%D0%B0%D0%BA_(%D0%94%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%87). – Дата перегляду: 09.08.2025.

9. Ciąg dalszy wyciągu komunikatu Nr. 29 Zarządu W. С. K. S. JUNАK / NOWY GŁOS. – Drohobycz–Borysłаw, 31 października 1937. –  S.3 // URL: https://mbc.cyfrowemazowsze.pl/Content/37128/PDF/37128.pdf.  – Дата перегляду: 09.08.2025.

10. Chruszcz Zenon - Grał w Górniku w latach 1953-58. W II lidze strzelił 4 bramki. / Górnik Wałbrzych - Piłkarze i osoby związane z piłką nożną Blog piłkarski Krzysztofa Truszczyńskiego // URL: https://blogpilkarza.blogspot.com/2017/01/. ­– Дата публікації: 21.01.2017. – Дата перегляду: 09.08.2025.

11. Drohobycz (woj. lwowskie). Stara dzwonnica, dawniej baszta obronna // URL: https://dlibra.umcs.lublin.pl/dlibra/doccontent?id=24829. – Дата перегляду: 09.08.2025.

12. File:Tomb of Myćka family at Central Cemetery in Sanok, Maria Kril & Zenon Chruszcz.jpg // URL: https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/45/Tomb_of_My%C4%87ka_family_at_Central_Cemetery_in_Sanok%2C_Maria_Kril_%26_Zenon_Chruszcz.jpg/1280px-Tomb_of_My%C4%87ka_family_at_Central_Cemetery_in_Sanok%2C_Maria_Kril_%26_Zenon_Chruszcz.jpg. – Дата перегляду: 20.09.2025.

13. Gdynia w nocy / Creator: Chruszcz, Zeno. Fot. Description: 10,5x14,5 cm / Publisher: S. A. Książnica-Atlas Place of publication: Lwów Date:1939// URL: https://dlibra.umcs.lublin.pl/dlibra/doccontent?id=25153. – Дата перегляду: 10.08.2025.

14. Junak Drohobycz // URL: https://pl.wikipedia.org/wiki/Junak_Drohobycz.  – Дата перегляду: 02.10.2025.

15. Legitymacja Krzyża Pamiątkowego Monte Cassino należąca do Zenona Chruszcza. Źródło: Związek Bojowników o Wolność i Demokrację. Oddział w Sanoku. Deklaracje i karty ewidencyjne członków zwyczajnych C Chrząszcz-Cypcarz 1971-1984, AP Rzeszów – O/Sanok (zespół 659, sygn. 49). // URL: https://pl.wikipedia.org/wiki/Zenon_Chruszcz#/media/Plik:Krzy%C5%BC_Pami%C4%85tkowy_Monte_Cassino_(Zenon_Chruszcz)2.jpg. – Дата перегляду: 02.10.2025.

16. Monte Cassino cross // URL: https://www.warrelics.eu/forum/polish-armed-forces-west-polskie-si-y-zbrojne-na-zachodzie-1939-1947/monte-cassino-cross-26547-509/. – Дата перегляду: 10.08.2025.

17. Order Odrodzenia Polski // URL: https://pl.wikipedia.org/wiki/Order_Odrodzenia_Polski. – Дата перегляду: 13.10.2025.

18. Sprawozdanie Zarządu  Towarzystwa Gimnastycznego «Sokół» w Drohobyczu za rok 1932. – Drohobycz: Z drukarni Anieli Brosiowej w Drohobyczu /  Biuletyn Stowarzyszenia Przyjaciół Ziemi Drohobyckiej. – Wrocław. – 2023. – Nr. 33. – grudzień. –  S.85-99.   

19. Strzelec Drohobycz // URL: https://pl.wikipedia.org/wiki/Strzelec_Drohobycz. – Дата перегляду: 02.10.2025.      

20. Swięto przysposobienia wojskowego. / Głos Drohobycko-Borysławsko-Samborsko-Stryjski : bezpłatny tygodnik informacyjny. – 1929. – nr 18. – S.4. // URL: https://archive.org/details/jbc.bj.uj.edu.pl.DIGCZAS002012_1929_018/page/n3/mode/2up. – Дата перегляду: 14.10.2025.

21. «Święto sportu» w Drohobyczu / SPORT: tygodnik ilustrowany. – Lwów, dnia 21. października. – 1925. – №157. – S. 448. // URL: https://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/publication/309578/edition/296291. – Дата перегляду: 21.09.2025.

22. Wierzbicki Piotr. Za Waszą i naszą wolność”. W 80. rocznicę – dr Piotr Wierzbicki o nauczycielach i związkowcach w bitwie o Monte Cassino. // URL: https://glos.pl/za-wasza-i-nasza-wolnosc-dr-piotr-wierzbicki-o-nauczycielach-i-zwiazkowcach-w-bitwie-o-monte-cassino-w-80-rocznice-zwyciestwa. ­– Дата публікації: 10.05.2024.– Дата перегляду: 20.09.2025.  

23. Zenon Chruszcz, Drohobycz / Trafnę rozwiązanie zagadki krzyżykowej nadesłali / Światowid. – 1925. – Nr. 10(31). – 7. marca. – S.19 // URL: https://jbc.bj.uj.edu.pl/Content/219307/PDF/NDIGCZAS001744_1925_010.pdf/ – Дата перегляду: 09.08.2025.

24. Zenon Chruszcz // URL: https://pl.wikipedia.org/wiki/Zenon_Chruszcz. – Дата перегляду: 09.08.2025.