РОЗПИСИ ЦЕРКВИ СВ. ТРІЙЦІ В ДРОГОБИЧІ ЗА
ПРОЄКТОМ ЕДҐАРА КОВАЧА: ПОВІДОМЛЕННЯ В ГАЗЕТІ «TYGODNIK SAMBORSKO-DROHOBYCKI»
(1905 Р.) / Малярські «пазли» Дрогобича
Три роки тому я вже трішки писала про забутий проєкт розписів церкви Пресвятої Трійці у нашому місті, які виконав відомий художник Ковач [7]. Його опублікував львів’янин Володимир Чорновус ще у 2019 р. у Фейсбуку під символічною назвою «Загублена робота» [2]. А нещодавно я побачила дві цікаві публікації у газеті «Tygodnik Samborsko-Drohobycki» (виходила у друкарні Шварца і Трояна у Самборі) за 1905 р. (далі буду для стислості називати його «Тигодніком»).
У першій з них ішлося про збори пожертв на оновлення цієї церкви (замітка за лютий) [12], а в другій – листопадовий відгук на щойно виконані розписи [13]. Вони додали нові штрихи до історії виконання розписів, тому я вирішила написати розширений варіант моєї статті із включенням цих заміток. Крім того, я знову переглянула опубліковане про цю церкву, і зрозуміла, що пост В. Чорновуса 2019 р. і мій пост 2022 р. пройшли непоміченими, і прізвище Ковача далі не згадується у публікаціях про церкву св. Трійці. Тому знову повертаюся до цієї теми.
Спершу у лютому 1905 р. у «Тигодніку» було опубліковане повідомлення під назвою «Obojętność parafian obrządku łacińskiego w Drohobyczu.», яке також є цікавим фактом з історії дрогобицького костелу св. Бартоломея (його я теж не бачила в літературі про цей костел) (мої переклади українською будуть під замітками) (іл. 1):
Іл.
1. Замітка в газеті про збір пожертв на реставрацію костелу св. Бартоломея і
церкви св. Трійці [12].
Переклад:
«Як відомо, старожитній парафіяльний костел у Дрогобичі потребує негайної реставрації, а попередні роботи повинні бути без зволікань проведені так, щоб з весною можна було взятися до реставрації цього пам’яткового храму Божого.
Конкурс вже розписаний, сторонам надані необхідні конкурсні вимоги, але дотепер майже ніхто не склав необхідних пожертв, а коштів для початку вступних робіт немає.
Подивимося на парафіянів русинського обряду і візьмемо собі з них приклад; вони самі охоче масово складають добровільні внески на реставрацію церкви, яка не загрожує завалитися, бо хочуть її розширити і прикрасити на хвалу Божу та духовну користь, до чого навіть законно не зобов’язані – вони не чекали, коли конкурс буде розписаний і їх закличуть офіційно до складання внесків, і за кілька днів внесли кілька тисяч золотих ринських (за два дні більше 2000 корон). Чи дамо себе завстидати Русинам і будемо чекати на примусове стягнення внесків на реставрацію костелу?».
Отже, ще в лютому лише збиралися кошти на оновлення костелу. А вже 19 листопада з’являється замітка «Z powodu odnowienia cerkwi św. Trójcy w Drohobyczu.». Мене дуже здивувало те, як категорично-негативно відгукнувся про розписи автор публікації «Тигодніка», який приховав своє прізвище і підписався однією літерою «А.». Можливо, це редактор газети Юзеф Альбін Кунде, якому не захотілося вступати у дискусію щодо свого погляду на ці розписи. Спершу він написав довгий вступ про свої враження від розписів церкви св. Юра (дуже поетичний, до речі), щоб потім порівняти їх із розписами церкви св. Трійці не на користь останньої (іл.2-3):
Іл.2-3. Замітка в газеті «Tygodnik Samborsko-Drohobycki» за 19.11.1905 про розписи Ковача [13].
Мій
переклад цієї замітки поєднаю тут з деякими коментарями:
«З приводу відновлення церкви
св. Трійці в Дрогобичі
Пам’ятаю, як одного разу у сонячний осінній полудень увійшов до інтер’єру церкви св. Юра, користуючись з того, що, переважно зачинена, тоді вона стояла відчиненою для прибирання.
Через
малі, оправлені у свинець шиби, впадали до інтер’єру промені полудневого сонця
і позначали світляні смуги на куряві, яка піднімалася в повітрі, сковзали по
вибляклих мальовидлах, надаючи їм ще більшого чару, аж натрапивши тут і там на
рештки позолоти, які жили на них, відбивалися на них рефлексами.
Архітектура інтер’єру і постаті святих,
окуття дверей і вікна, оправлені у свинець, – все це до найменшої деталі
поєднуючись в єдину стильову цілісність, творило разом із променями сонця і
цвіріньканням горобців за вікнами – якусь дивну атмосферу, настрій простий, але
піднесений. Відчував, що якщо десь, то власне тут завдяки цій гармонії і
надзвичайній простоті, можна на собі зосередитися і злетіти думкою ген-ген
високо – аж до того трону, з якого на одній з ікон добросердно благословляє
Творець».
Після такого направду вражаючого вираження емоцій від розписів церкви св. Юра невідомий автор переходить до нищівної критики розписів Ковача. Причому автор замітки чомусь подає прізвище Ковача у перекладі з угорської на польську: Kowal (коваль):
«Ці
милі спогади мимоволі прийшли мені на думку, коли кілька днів тому з цікавості
увійшов до невідновленої ще цілком церкви св. Трійці. Свіжо покриті поліхромією
розписи забирали на себе всю увагу; однак тут було забуто, що здібність до
малювання стін і готельних печей – а найвище до вивісок у малому містечку – не
повинна бути чіткою гарантією хорошого прикрашення поліхромією стін святині.
Чув, не пам’ятаю від кого, що шкіци до стінних мальовидел належать Ковалю –
даремно однак намагався стоячи посередині побачити хоча би десь їхніх
фрагментів: – окрім кількох використаних народно-польських мотивів нічого хоч
би подібного. Важко і прикро одночасно поважно трактувати речі, яких власне
серйозно сприймати не потрібно. Загалом поліхромія справляє враження сильно
гнітюче і сумне. Фатально підібраний ясно-жовтий колір становить загальне тло,
на якому без найменшого зв’язку, без крихти художньої логіки, вільно до
простору, який вони мають заповнювати, додані розкидані орнаменти. Бароко –
бореться із рококо, сецесія – суперничає з польським народним мистецтвом – а
все це разом має становити оздобу русинської церкви. – Художник, як видається,
не піднімався до завдання, не напружувався занадто роботою. А чому не робити,
якщо можна заробити? А для чого ж напружуватися, якщо стоять відкритими такі
скарби, як «Formenschatz», «Kunstschatz» [з нім. –«Скарби
форм», «Мистецькі скарби» – збірники зі зразками творів мистецтва і орнаментів,
які широко використовувалися художниками – Н.П.] і т.п. і т.п., тож сміливо! черпати повними руками! А
те, що бідна святиня в такий спосіб прикрашена, буде робити враження якогось
художнього сальцесону, хтось на це буде зважати? Церква стала помальована – як
завжди і всюди. Що ці мальовидла замість причинитися до посилення краси святині
– скоріше її понижують, щонайменше.
Кілька
ангелів із занадто довгими руками і шеренга апостолів з непропорційними
головами і бородами з вати замість волосся, прибраних у кольорову бляху –
доповнюють хвалу святині. А трохи надто широкоплечий Христос і Бог-Отець, який тримає
землю (образ, який призначений, як мені здається, для головного вівтаря) – є
вже хіба вершиною пихи і пишності.
Що
ж означають помилки в рисунку і неправильність пропорцій (про пов’язаність
стилю вже навіть не говорю), хто сміє згадувать про брак художньої цінності,
якщо сам Христос одягнений у сорочку народно-русинську.
Лише
Бог, біля якого він сидить справа, нахмурив дещо своє обличчя, наче гнівався за
те, що спотворено Його храм, і на тих, хто це допустив».
Наприкінці тексту згадується велика запрестольна ікона «Пресвята Трійця», яку дотепер можна побачити у вівтарі церкви, але про неї розповім іншим разом.
Щодо Ковача, то про нього читаємо у Вікіпедії:
«Е́дгар
Ко́вач (угор. Kováts Edgar; 27 вересня 1849, Карапчів, нині Вижницький район –
4 липня 1912, Львів) – архітектор, живописець, теоретик мистецтва, ректор
Львівської політехніки. За походженням угорець.
[...] Автор власної концепції нового галицького стилю в архітектурі та ужитковому мистецтві під назвою «Спосіб закопанський». Основні засади сформулював у однойменному альбомі орнаментальних мотивів, виданому 1899 року. Концепція Ковача викликала значний резонанс у мистецьких колах Галичини» [4]. Це був НАДЗВИЧАЙНО талановитий і плодовитий митець. Не буду переказувати його багату біографію, кого вона цікавить – почитайте в інтернеті про нього статті, деякі я подаю у джерелах.
У цій же статті Вікіпедії у списку робіт Ковача є таке: «Проект розписів церкви Пресвятої Трійці у Дрогобичі (1905)». До речі, у 1905 р., коли виконував проєкти розписів, він ще був деканом факультету архітектури у Вищій політехнічній школі у Львові, а вже наступного року став її ректором.
Дивно, але нічого про дрогобицький проєкт Ковача не написано у статті Вікіпедії про церкву св. Трійці. Там є лише таке: «Храм оновлювався у 1894-1905 роках. Розпис іконостасу 1909 року здійснив талановитий галицький маляр Модест Сосенко» [11]. Нічого про цей проєкт не згадано і в публікаціях Львівської політехніки [6] та у дрогобицькій краєзнавчій літературі [8; 9]. Переглядала я інші публікації в Інтернеті – практично нічого! Тобто його можна назвати напівзабутим у біографії майстра і забутим в історії церкви св. Трійці.
Лише у біографії Ковача, яку написав Юрій Бірюльов у 2013 р., зазначено «стінопис у василіян. церкві св. Трійці в м. Дрогобич (1905)» вже без слова «проєкт» [1]! Тобто він вважав, що розписи були таки виконані. І це твердження, власне, підтверджує листопадова публікація у «Тигодніку».
А тепер для порівняння з тим, що ми прочитали в «Тигодніку», подивимося малюнки з проєктом Ковача і поштівку зі світлиною Лібермана, випущену після виконання розписів вівтаря. Нагадаю, що три великі аркуші з проєктами розписів Ковача у 2022 р., коли я писала свій пост, ще зберігалися в одного чоловіка, який жив під Львовом і який хотів їх продати, щоб купити снайперське обладнання для свого внука-атовця. Як вони потрапили до цього чоловіка, чи продав він їх і де вони зберігаються тепер – мені не відомо.
На всіх аркушах є однаковий заголовок «Декорация церкви при кляштори О. О. Василиян в Дрогобичи» та масштабна лінійка. Внизу справа на аркушах – сигнатура автора проєкту польською мовою:
«Edgar Kovats Lwów 1905».
На першому аркуші бачимо проєкт розписів усіх склепінь церкви (іл.4):
На другому – фрагменти цих розписів. Справа вгорі видно фрагмент розпису «Благовіщення» (іл. 5):
Іл. 5. Аркуш з проєктом Е. Ковача розпису склепіння і пілястри церкви. Внизу справа його сигнатура «Edgar Kovats Lwów 1905» [2].
На третьому, крім фрагменту розписів склепіння з надписом «Dekoracya SKLEPIEŃ» справа показаний розпис пілястри (виступ на стіні, який нагадує колону). Дивує, що на одному аркуші одночасно Ковач виконав надписи українською та польською мовами:
Іл.
6. Аркуш з проєктом Е. Ковача розпису склепіння і пілястри церкви. Внизу справа
на пілястрі його сигнатура «Edgar Kovats Lwów 1905» [2].
Можливо, аркушів з фрагментами майбутніх розписів було більше. А тепер подивимося на поштівку зі світлиною дрогобицького фотографа Лібермана з видом на вівтар з новими розписами. Вона була видана (приблизно після листопада 1905 р., коли про неї написав «Тигоднік») як поштівка для збору коштів на оновлення церкви (такі тоді називалися «цеголками»). На її звороті вгорі написано українською мовою: «Чистий дохід на докінченє відновленя церкви св. Тройцї в Дрогобичи.». Зліва ж по вертикалі на звороті такий надпис: «Середина відновленої церкви св. Тройцї в Дрогобичи.».
Тобто, судячи з тексту, відновлення розпочалося, але ще не було завершене. Крім розписів вівтаря бачимо на поштівці також вже виконані казальницю на стіні зліва та невисоку перегородку, яка відокремлювала солею (солея́ – піднесена на кілька сходинок частина підлоги перед іконостасом у храмі) від ще не встановленого іконостасу (іл. 7-8). На стіні вівтаря, до речі, бачимо ікону «Пресвята Трійця», про яку написав автор «А.» і яка там висить дотепер. Ідентичну поштівку В. Садовий датує 1907 роком, мабуть, це дата на штампі поштівки чи вона написана від руки, бо на самій поштівці дати немає (або ж це інше видання поштівки) [10].
Іл.
7-8. Поштівка зі світлиною Лібермана бл. 1905 р. Архів польського
інтернет-аукціону «allegro».
На світлині Лібермана бачимо, що в інтер’єрі ще не встановлений різьблений іконостас, для якого створив ікони Сосенко у 1909-1910 р. Тому можна роздивитися розписи вівтаря і переконатися, що вівтарна частина церкви була вже розписана за проєктом Ковача, оскільки цей розпис можна побачити на його проєкті.
Можливо, кошти збиралися для виконання подальших розписів вже у навах, а також на виконання іконостасу, сповідальниці, вівтарів, лав та ін. На жаль, світлин усієї церкви у дорадянський період у мене немає. Відомою є лише ще одна поштівка зі світлиною вівтаря зі встановленим іконостасом, який частково перекрив вид на розписи вівтаря. На її звороті немає дати, але покажу поштівку, де на звороті від руки написано «2.І. 1911»:
Іл.
9-10. Поштівка невідомого видавця з датою від руки на звороті «2.І. 1911».
Польський інтернет-аукціон «OneBid».
Особисто я у захваті і від чудового чудового проєкту Ковача, і від його реалізації. Думаю, що кожен, поглянувши на проєкт і поштівки з розписами, зрозуміє, яку красу вони внесли в інтер’єр нашої церкви. Це бездоганні у графічному і колористичному вирішенні композиції. Розкішна «мереживна» орнаментика є основою геометрично-рослинних композицій, в яких немов «розчиняються» фігурні образи (ангели, хустина Вероніки з ликом Христа та ін.). Ніжна колористика поліхромії надавала «звучанню» склепінь легкості і невагомості. Категоричне неприйняття цих розписів паном «А.» можна пояснити хіба що не дуже глибоким розумінням прагнень тогочасних художників, які намагалися оживити канони церковного мистецтва.
Оскільки проєкт містив майбутні розписи всієї церкви, то вони, можливо, теж були згодом виконані, але це твердження залишається під знаком запитання. У публікації Осипа Назарука 1939 р. можна прочитати, що розписи церкви виконували художники подружжя Балів: «Ті образи [апостолів і пророків на стінах вівтаря – Н.П.], як і цілу церкву малювали подруги Бала і Балова, він декорації, вона особи» [5]. Коли і чому були знищені розписи на основі проєкту Ковача – мені теж не відомо. Можливо, їх знищили у радянський час, коли у церкві господарювали православні священники Московського патріархату.
Отже, робимо висновок, що Едґар Ковач створив проєкт розписів церкви св. Трійці у Дрогобичі в 1905 р., і він був втілений цього ж року щонайменше у розписах вівтаря. Оскільки нещодавно (у 1999-2000 рр.) церква була заново розписана у традиційному для сучасних греко-католицьких церков стилі, про відновлення поліхромії церкви за проєктом Ковача вже не буде мови. На ПРЕВЕЛИКИЙ ЖАЛЬ...
Насамкінець
хочу подякувати п. Лії Ландберґ за допомогу в роботі над текстом.
© Публікація Н. Петрушак
Джерела1. Бірюльов Ю.О. Едгар Ковач // URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=7253. – Дата публікації: 2013 р.. – Дати переглядів: 12.06.2022; 07.06.2025.
5. Назарук Осип. По наших монастирях: у Дрогобичі // Нова Зоря. – 1939. – Ч. 26 (9 квітня). – С. 9-11.
6. Петровська Ю., Кузьмич В. ТВОРЧІ ТА НАУКОВІ ЗДОБУТКИ ЕДГАРА КОВАЧА У ЛЬВІВСЬКІЙ ПОЛІТЕХНІЧНІЙ ШКОЛІ. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Архітектура, 2019, 1.2: 14-19. // URL: https://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2019/dec/20339/191855vse016-021.pdf. – Дата перегляду: 12.06.2022.
7. Петрушак Наталка. ЕДГАР КОВАЧ – АВТОР ПРОЄКТУ РОЗПИСІВ ЦЕРКВИ СВ. ТРІЙЦІ В ДРОГОБИЧІ (1905) // URL: https:www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02vtLSbC3w4CkVZ3FP5PnDa5w9UdPns1Em76DKtFMJwc6siX8rQit7PS9Q483fQUFul&id=100012332644809. – Дата публікації: 12.06.2022. – Дата перегляду: 09.06.2025.
8. САКРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО БОЙКІВЩИНИ. ШОСТІ НАУКОВІ ДРАГАНОВСЬКІ ЧИТАННЯ. ЗБІРНИК СТАТЕЙ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ КАТЕДРАЛЬНОМУ ХРАМУ ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІ у м. ДРОГОБИЧІ. МУЗЕЙ «ДРОГОБИЧЧИНА». САМБІРСЬКО-ДРОГОБИЦЬКА ЄПАРХІЯ УГКЦ – Дрогобич: Коло, 2003 // URL: http://194.44.152.155/elib/local/sk672542.pdf. – Дата перегляду: 09.06.2025.
9. Церква і парафія Святої Трійці у Дрогобичі (до 200-ліття відновлення парафії у центрі міста) / Під ред. проф. Л. В. Тимошенка. – Дрогобич: Коло, 2008. 10. Садовий В. ДРОГОБИЧ НА ПОШТОВИХ ЛИСТІВКАХ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст. – Дрогобицький краєзнавчий збірник, 2017. – С. 264.
11. Собор Пресвятої Трійці (Дрогобич) // URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80_%D0%9F%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%97_%D0%A2%D1%80%D1%96%D0%B9%D1%86%D1%96_(%D0%94%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%87). – Дата перегляду: 01.02.2019.
12. Obojętność parafian obrządku łacińskiego w Drohobyczu. / KRONIKA. // Tygodnik Samborsko-Drohobycki: czasopismo polityczno-społeczno-ekonomiczne. – 1905. – R. VІ. – nr.6. – 05.02. – S.2.
13. Z powodu odnowienia cerkwi św. Trójcy w Drohobyczu. [Автор підписався лише літерою «А.» – Н.П.] / Tygodnik Samborsko-Drohobycki: czasopismo polityczno-społeczno-ekonomiczne. – 1905. – R. VІ. – nr47. – 19.11. – S.2.
Коментарі
Дописати коментар